Перше вересня. Такий хвилюючий день у моєму житті, адже мені всього шість років, я йду у перший класс. Все так цікаво та невідомо… Тривожно б’ється моє серце, тремтять рученята від хвилювання, і блиск в очах, і захоплення від краси пишних букетів квітів, які тримають у руках діти.
І ось, я бачу жінку, особа якої мені здається знайомою, вона була однією з перших людей, які мені довелося зустріти в школі, на співбесіді. Привітлива, приємна добра жінка сподобалась мені відразу, і було великим щастям дізнатися, що переді мною мій класний керівник! Козюк Галина Михайлівна. Тоді я ще не розуміла, ким і чим для мене стане ця людина…
І от прийшов час навчання, чесно кажучи, в першому класі зовсім не відчувалося ніякої складності, вчителька намагалася доносити інформацію до нас у формі цікавої гри, але в той же час ми плавно переходили до відповідального життя та статусу повноцінних учнів. Вона вчила нас не тільки читанню, написанню літер, тому, як правильно тримати ручку, манері поведінки в школі, першим правилам, які повинні виконуватися, але й дбала про те, щоб ми стали досвідченими, добрими людьми. Все що вона розповідала, для мене було просто цікаве проведення часу.
Я дуже добре її пам’ятаю… Кожен день починався зі шкільного двору. До школи ми з однокласниками намагалися приходити трохи раніше, щоб зустріти її коло воріт, не центральних, а тих, які ведуть до сусіднього двору - саме там вона жила. І ось, однокласник, що стояв ближче до воріт кричить: «Готуйтеся, йде!» І ми усім натовпом мчимо їй назустріч , обіймаючи, розпитуючи про її справи і про те, що сьогодні ми будемо робити на уроці… І так було щодня…
Про таких людей у народі кажуть: «Учитель від Бога». Зустріч із нею визначила мою особисту глибоку повагу до професії вчителя.
Учитель – професія масова. Сотні тисяч учителів працюють із дітьми в нашій країні, але разом з тим – це одна із самих творчих професій. Робота справжнього вчителя не закінчується дзвоником з уроку. Те, що одержують учні в спілкуванні з ним, стає частиною їхньої особистості.
Галина Михайлівна виховувала в нас працьовитість, уміння жити в колективі, чуйно ставитися до товаришів. Вона вважала, що людина повинна мати не тільки розумну голову, але й чуйне серце. Жорстокість, підлість, черствість походять від бідності почуттів, від недостатнього духовного виховання.
Людина, її думки та погляди залишаються з нами до тих пір, поки ми про неї пам’ятаємо. Вічна пам’ять Вам, Галино Михайлівна!!!
Учениця 10-го класу Снітко Ксенія
Немає коментарів:
Дописати коментар