Вчитель, перед іменем твоїм…
«Доказывать человеку необходимость знания - это все равно, что убеждать его в полезности зрения»
(Максим Горький)
Красива осінь вишиває клени, а перший день жовтня дарує нам тепле і радісне свято – День учителя. Учитель… Одна з найважливіших професій. Вона – для обраних. Ви щодня стоїте перед прицілом сотень допитливих дитячих оченят, палите, як хмиз, нерви, і все ж ведете дітвору на вищі сходинки пізнання.
До вчителя йдуть зі своїми болями і радощами, черпають сили для підкорення нових висот, бо він заглядає у минуле, живе у сьогоденні, прокладає місток у майбутнє. Яке ж серце потрібно мати вчителеві, щоб рік у рік щоденно віддавати його учням, і якою має бути любов до дітей у його добрій, терпеливій нестаріючій душі? Саме таким – люблячим, терпеливим, добрим і справедливим, закоханим у свою справу вчителям присвячую я цей твір. Вам, люди нелегкої, але такої почесної і важливої професії, хочу сказати слова подяки і прошу Всевишнього для всіх вас щасливої долі.
Одна людина сказала мені дуже просту, і як я вважаю, дуже важливу річ. Учні, та й взагалі люди, починають цінувати інших тільки тоді, коли втрачають. І саме тому, цей твір я присвячую тим учителям, які сьогодні намагаються навчити нас добру, розуму, закласти в нас оте зернятко людяності, взаєморозуміння, допомоги, щоб в майбутньому воно проросло і зробило з нас справжніх людей з великої літери.
Взагалі, я вважаю, що вчитель – це дуже важка професія. Ця людина, окрім того, що має донести до кожного учня матеріал, ще повинна знайти підхід до кожної дитини, пояснити їй, що знання – це дуже важливо, що треба вчитися. Я гадаю, що це нереально складно. Зрозумійте мене правильно, я, учениця десятого класу, бачу своїх однолітків з іншого боку. Є такі, до котрих дуже важко «достукатися», чи може, у яких складний характер, чи ще щось. А вчитель, справжній вчитель, вміє та може знайти спільну мову з кожним. У нашій гімназії працюють педагоги, слова яких мають прихований філософський зміст. Це інтелігентні, освічені, виховані особистості, які дуже делікатно вказують на помилки лише для того, щоб у подальшому житті ми не допускалися їх. Я дуже рада, що в моїй гімназії є саме такі викладачі…
Почну я мабуть з вчителя, який став для мене дуже рідним. Це мій класний керівник – Сироватка Лариса Володимирівна. Вона стала для мене другою мамою. Я завжди знаю, що вона підтримає мене, що я можу підійти до нею за порадою і ця порада буде цінна, що вона допоможе мені у будь-якій ситуації. Їй притаманна така риса як проникливість. Лара, як ніжно і з любов’ю називаємо її між собою, бачить і коли ми не готові до уроку, і якщо щось турбує підлітка. Я вважаю, що дуже важливо мати саме такого класного керівника. Лариса Володимирівна протягом цих, вже майже шести років, опікається і дбає про наш клас. Вона завжди робить все якнайкраще й хоче для нас найліпшого. Цей вчитель – справжній скарб для нашого класу!
Васильєв Віктор Борисович . Ця людина викладає й право, й філософію, й англійську мову, й історію. Я впевнена, що кожен учень, який вчився або вчиться зараз у нього, погодиться зі мною, що це Велика людина. Коли я сиджу у нього на уроці, мені завжди цікаво. Він так розповідає матеріал, що можна слухати його протягом дуже довгого часу та нудно не стане. Я немислимо рада, що така людина вчить мене. Я йому дуже вдячна за те, що він знаходить дороги до найпотаємніших куточків дитячого серця.
Цього викладача, саме як людину, я відкрила для себе тільки у дев’ятому класі. Це Купчик Ірина Миколаївна. Окрім того, що ця жінка – дуже гарний педагог, вона ще неймовірно цікава людина. Я дуже вдячна Ірині Миколаївні за те, що завдяки їй, я справді почала цінувати своїх друзів та однокласників, і я гадаю, що саме тому, наш 9 – А запам’ятається мені на все життя. Ще Ірина Миколаївна може заспокоїти теплим словом, подарувати щиру усмішку, що лине із глибини душі, дати дуже гарну пораду, і довести, що це дійсно так за допомогою прикладу з свого власного життя. Я вважаю, що саме така порада є безцінною.
«Нет ничего бесполезнее и даже вреднее, как наставления, хотя бы и самые лучшие, если они не подкрепляются примерами, не оправдываются в глазах ученика всею совокупностью окружающей его действительности»
(Белинский В. Г.)
Цих двох викладачів я дуже поважаю не тільки за те, що завдяки їм я знаю науки, яким вони вчать, а й за те, що вони завжди цінують, прислуховуються та підтримують власну думку кожної дитини. Це Щур Алла Федірівна та Скворцова Анна Борисівна. Особисто я завжди вважала, що ця риса є однією з найголовніших у вчителі.
Взагалі, у нашій школі ще дуже багато вчителів, які насправді є дуже гарними людьми та справжніми викладачами. І це виключно класно!
Кожен із нас закінчить школу, піде у доросле життя. Та головне, щоб ми, учні, ніколи не забували своїх наставників, цінували їхню працю. Отож, нехай робота приносить Вам тільки радісні емоції. Здоров’я, успіху та натхнення Вам!!! Сердечно вдячні за Ваш нелегкий труд!
«Учительство – не утраченное искусство, но уважение к учительству – утраченная традиция»
(Ж. Барвэн)
Учениця 10-го класу Білодід Лєра
Немає коментарів:
Дописати коментар