«Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився»
«Застеляйте столи та все килимами, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився»
«Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився»
«Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився»
Свято Христового Різдва належить до найбільших християнських свят, які Церква відзначає особливо урочисто. Кульмінацією святкового приготування є надвечір’я Різдва – день чування, молитви й посту. Святвечір, а саме 6 січня, має не тільки глибокі за змістом церковні відправи, а й багатий він на народні обряди і звичаї, деякі з яких сягають ще дохристиянських часів.
Історія святкування надвечір’я перед празником Христового Різдва сягає перших віків християнства, має окрему богослужбу, що зветься Великі або Царські часи. Її уклав Єрусалимський Патріарх Софроній, де в псалмах та читаннях пророків зі Старого Завіту зібрано основні пророцтва відносно обіцяного Месії. Зі святого Євангелія читають події, пов’язані з Христовим Різдвом, а стихири оспівують воплочення Божого Сина, місце й обставини Різдва. Під час відправи Царських часів святе Євангеліє лежить на тетраподі як символ Христа, що вже прийшов і голосить нам Божу науку. Походження назви Царські часи пояснюється тим, що колись у Візантії на цій відправі завжди були присутні цісарі зі своїм двором. При кінці служби в їхню честь співали окремо многолітню. День надвечір’я завершує Пилипівський піст перед Різдвом, тому цього дня є строгий піст.
Приготування до Святвечора